Урок розвитку мовлення у 8 класі

Тема.               Біблійні  мотиви у творчості російських поетів.

Мета:               узагальнити   роботу   над  проектом  «Біблійні   мотиви   у    творчості

                           російських  поетів»;    зробити    висновок    про    магічну  силу   слова

                           Священного  Писання;  розвивати   навички   компаративного   аналізу

                           поетичних   творів;      розвивати    мовлення,     творчу     уяву     учнів;

                           удосконалювати    уміння    презентувати     продукт  своєї    діяльності;

                           критично  оцінювати  власний   внесок   у  роботу  групи;   виховувати

                           естетичний  смак.

Тип уроку.        Урок узагальнення знань.

Вид уроку.        Урок розвитку мовлення. Презентація роботи над проектом.

Обладнання:    Біблія, портрети, збірки віршів Єсеніна, Лермонтова, Пушкіна,

                            Блока, репродукції картин Леонардо да Вінчі «Мона Ліза»,… ,

                            ілюстрації учнів, комп’ютерні презентації.

Знаю – молитва поможет

Ясной надежде всегда.

О.Блок

ПЕРЕБІГ  УРОКУ

І.  Актуалізація опорних знань.

     Бесіда за запитаннями:

Ø  Що означає слово «Біблія»?

Ø  З яких частин вона складається?

Ø  Яку іншу назву має Старий Заповіт?

Ø  Чому іудеї визнають лише Танах?

Ø  Які відомості вміщено у Старий, Новий Заповіти?

Ø  Чому Біблію називають духовною скарбницею людства?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Ø  Що для вас Біблія?

     Складання асоціативного куща

ІІІ.  Узагальнення знань, отриманих на минулих уроках.

        Вступне слово вчителя.

        Біблія – пам’ятка культури, перекладена більш як на 190 мов світу. Біблійні образи, теми, проблеми людського існування, порушені в її текстах, упродовж тисячоліть надихали митців на створення  все нових і нових художніх творів. Не знаючи біблійних сюжетів, важко осягнути історію людства, неможливо зрозуміти об’ємний і надзвичайно цінний пласт культури. Біблійні теми широко використовувати в живописі художники Леонардо да Вінчі, П.Рубенс, Мікеланджело, Рафаель, Рембрандт; у музиці – композитори Й.С.Бах, В.А.Моцарт, Д.Бортнянський, П.Чайковський, С.Рахманінов; у літературі – поети Данте, Дж. Г. Байрон, М.Лермонтов, О.Пушкін, О.Блок, С.Єсенін, А.Ахматова, Т.Шевченко, І.Франко та багато інших митців.

       Протягом майже двох тижнів ви працювали у групах, досліджуючи використання біблійних мотивів у творчості російських поетів. Тож пропоную вам презентувати ваші творчі доробки. 

Презентація творчих робіт учнів

1 група

 «Біблійні мотиви у творчості С.О. Єсеніна»

      Протягом двох років (1917-1919), Єсенін написав десять – цілу низку – маленьких поем: «Певущий зов» (квітень 1917), «Отчарь» (червень 1917), «Октоих» (серпень 1917), «Пришествие» (жовтень 1917), «Преображение» (листопад 1917), «Инония» (січень 1918), «Сельский часослов» (1918), «Иорданская голубица» (червень 1918), «Небесный барабанщик» (1918), «Пантократор» (лютий 1919).

      Поемний цикл – 1917-1919 років – твір новаторський. Це разом: і Новий Завіт нової віри, щось на зразок Євангелія від Сергія, і язичницькі ігри на честь Русі, і філософічна епопея, в якій зібрані і одягнені в плоть чудернацьких образів фольклорні уявлення про світ і призначення людини. Головна думка, яка з’єднує  цикл у книгу з окремих поем, сформульована вже у першій її частині – «Певущем зове»: «Не губить пришли мы в мире, а любить и верить».

     Заключною у поемному циклі є «Пантократор». Сама назва повертає нас до Біблії, до книги пророка Ієремії. Від імені народу (пантократора) ліричний герой веде суперечку з таємницею Бога:

Не молиться тебе, а лаяться

Научил ты меня, Господь.

    Єсенін у віршах часто використовує слова, словосполучення, що виказують в ньому християнську природу. Для нього вся Русь – молитовна, «покойный уголок», де благодатний, райський дух, де «хаты – в ризах образа», «по церквям твой короткий спас». Де берези - «большие свечки», ялини – «монашки», а вітер – «схимник». Ліричний герой – богомолець, пастух або «странник убогий», що славить Господа. Скромний, сором’язливий, як сама природа, він сприймає навколишній світ як Божу благодать:

Гляну в поле, гляну в небо –

И в полях и в небе рай.

   У поетичних творах Сергія Олександровича простежується його селянське походження, близькість йому поживань простих людей, які у безвихідді завжди звертаються з молитвою до Бога:

Заглушила засека засевки,

Сохнет рожь, и не всходят овсы.

На молебен с хоругвями девки

Притащились в комлях полосы.

Собрались прихожане у чащи,

Лихоманную грусть затая.

Загузынил дьячишко ледащий:

«Спаси, Господи, люди Твоя».

Открывались небесные двери,

Дьякон бавкнул из кряжистых сил:

«Еще молимся, братья, о вере,

Чтобы Бог нам поля оросил».

    Навіть у передчутті революційних подій, сповнений переживаннями, подумки поет звертається до Бога, сподівається на Всевишнього:

В зарукавнике Марфа Богу молилась,

Рукавом горючи слезы утирала;

За окошко она наклонилась,

Голубей к себе на колени сзывала.

«Уж вы, голуби, слуги Боговы,

Слетайте-ко в райский терем,

Вертайтесь в земное логово,

Стучитесь к новоградским дверям!»

И писал Господь своей верной рабе:

«Не гони метлой тучу вихристу;

Как московский царь на кровавой гульбе

Продал душу свою антихристу…»                 «Марфа Посадница»

   Сергій Єсенін – виходець з народу – завжди жив його життям, йому були близькі мрії і переживання простого люду. Серцем поет відчував біль і страждання селян, які, потерпаючи від  тяжкої праці, матеріальних нестатків, сподівалися лише на захист Творця:

Говорит Господь с престола,

Приоткрыв окно за рай:

«О  мой верный раб, Микола,

Обойди ты русский край.

Защити там в черных бедах

Скорбью вытерзанный люд.

Помолись с ним о победах

И за нищий их уют».                  «Микола»

   Бачачи неправедність життя і сам часто живучи неправедно, Єсенін подумки звертається до часів земного життя Спасителя, який прийняв страшні смертельні муки за людські гріхи. Поет висловлює надію на майбутнє:

Верю: завтра рано,

Чуть забрезжит свет,

Новый под. туманом

Вспыхнет Назарет.

    Проте він також розуміє зрадливість людської натури, тому все повторюється знову:

Только знаю: будет

Страшный вопль и крик,

Отрекутся люди

Славить новый лик.

   Але щоб не робили люди за свого земного життя, Бог все одно любить їх і прощає їхні вчинки:

На земле все люди человеки, чада.

   Сам поет, стомившись від розгульного життя, невпевненості у завтрашньому дні, нерозуміння оточуючих, звертається з проханням душевного  заспокоєння до вищої сили:

О чудотворец!

…Укачай мою душу

На пальцах ног своих!

Я сын твой,

Выросший, как ветла

При дороге,

Научился смотреть в тебя,

Как в озеро.

Ты несказанен и мудр.

    Звернення до біблійних джерел, до вищих сил присутні у багатьох ліричних творах Єсеніна. Автор підкреслює нерозривний зв’язок між земним життям людей і вищою духовністю, висловлює надію на те, що більшість людей не втратили моральності. Це означає, що є надія на продовження  життя, на відродження людської душі :

Шел Господь пытать людей в любови,

Выходил он нищим на кулижку.

Старый дед на пне сухом, в дуброве,

Жамкал деснами зачерствелую пышку.

Увидал дед нищего дорогой,

На тропинке, с клюшкою железной,

И подумал: «Вишь, какой убогой, -

Знать от голода качается, болезный».

Подошел Господь, скрывая скорбь и муку:

Видно, мол, сердца их не розбудиш…

И сказал старик, протягивая руку:

«На, пожуй…маленько крепче будеш».

    Поезія Сергія Єсеніна дихає щирістю, справжньою вірою у Господа. А віра у Всевишнього – це любов: до ближніх, до природи, до самого себе. Людина, яка вірить і  любить, має надію на врятування душі. 

Повністю скачати та переглянути Ви зможете тут: http://school18tr-khar.ucoz.ru/load/urok_rozvitku_movlennja_u_8_klasi/1-1-0-17